Наприкінці
XX ст. завдяки масовому впровадженню комп'ютерних технологій та Інтернету люди
отримали ще один засіб комунікацій — так зване віртуальне спілкування.
Інтернет значно розширив способи передачі та отримання інформації.
Кількість користувачів Глобальної мережі постійно зростає. Тільки в Україні за
останніх два роки вона виросла більше ніж у півтора рази. Нині всесвітньою
павутиною в країні користується 3,2 млн. або 8 % населення.
За даними спеціалістів 91% користувачів мережі використовують Інтернет саме для спілкування. Слід зазначити, що він сприяє розвитку особистості і включенню її у комунікаційний
процес навіть тоді, коли в реальному житті людина має певні бар’єри для
спілкування.
Багато сайтів в Інтернеті надають
можливість доступу до інтерактивних сервісів. Створено програми, які
підтримують «живе» спілкування в режимі реального часу. Наприклад, у чаті за
допомогою електронних засобів беруть участь великі групи користувачів.
Спілкування у деяких програмах (ISQ, Skype тощо) можна вважати аналогом
телефонної розмови. При цьому дві особи, які спілкуються, мають доступ до
одного серверу і знаходяться у системі в той самий час. Крім обміну голосовими
чи текстовими повідомленнями, кожен із співрозмовників отримує можливість,
одночасно з розмовою, обмінюватись файлами (текстовими, графічними, аудіо та
відео).
Для того щоб спілкування у віртуальному просторі не
принижувало людину, а, навпаки, сприяло її особистісному зростанню необхідно
дотримуватися загальноприйнятих етичних вимог та правил мережевого етикету. Тому
з появою Інтернету в наше життя навіть увійшло поняття нетикет (netiqutte — від англ. net — мережа та франц. etiqutte —
етикет) —
правила поведінки спільноти у мережі Інтернет, традиції і культура, яких
додержується більшість користувачів Інтернету.
