Дізнайтесь більше про буккросинг

1. Буккроссинг хобі для шанувальників книг [Електронний ресурс] // Mamba-Karamba: Безлiч цiкавостей. — Електрон. текст. дані. — [Україна?], сор. 2013—2014. — Режим доступу: http://www.mambakaramba.com/bukkrossing-hobi-dlja-shanuvalnikiv-knig, вільний. — Заголовок з екрана. — Дата звернення: 26.05.2014. — Мова укр.
2. Буккросинг: книжка, котра мандрує світом  [Електронний ресурс] // ДивенСвіт. — Електрон. текст. дані. — [Україна], сор. 2010—2014. — Режим доступу: http://dyvensvit.org/articles/2212.html, вільний. — Заголовок з екрана. — Дата звернення: 26.05.2014. — Мова укр.
3. Буккросинг — нова розвага для шанувальників літератури // Сайт Центральной научно-техническкой библиотеки Горно-металлургического комплекса Украины. — Електрон. текст. дані. — [Д.], сор. 2000—2014. — Режим доступу: http://cgntb.dp.ua/menu_84.html, вільний. — Заголовок з екрана. — Дата звернення: 26.05.2014. — Мова укр.
4. Крицька, М. Буккросинг – міжнародний книжний спорт  [Електронний ресурс] / М. Крицька // Інтернет-видання ХайВей. — Електрон. текст. дані. — [К.], сор. 2005—2014. — Режим доступу: http://h.ua/story/91720, вільний. — Заголовок з екрана. — Дата звернення: 26.05.2014. — Мова укр.
5. Романько, О. Буккросинг – колообіг книжок у природі [Електронний ресурс] / О. Романько // Друг читача. — Електрон. текст. дані. — [Україна?], 2009. — Режим доступу: http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/overview/933, вільний. — Заголовок з екрана. — Дата звернення: 26.05.2014. — Мова укр.
6. Секрети буккросингу. Львів  [Електронний ресурс] // Zaxid.Net. — Електрон. текст. дані. — [Львів], сор. 2007—2014. — Режим доступу: http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?sekreti_bukkrosingu_lviv&objectId=1092127, вільний. — Заголовок з екрана. — Дата звернення: 26.05.2014. — Мова укр.

Буккросcинг, або Перетворимо світ на бібліотеку

Ви знаєте, що таке буккроcсинг ?

Як виявилося, це цілий соціальний рух, який так мені так сподобалося , що я вирішила розповісти про нього вам.

Купивши і прочитавши книгу ми, зазвичай, ставимо її на полицю, щоб потім «колись» перечитати знову. Ту, що дуже сподобалась, можемо дати прочитати родичам чи друзям. Та у більшості випадків прочитані книжки марно припадають пилом і займають місце у книжковій шафі…

У 2001 році американський інтернет-технолог Рон Хорнбекер на одному з веб-сайтів дізнався про систему кругообігу по всьому світу залишених фотоапаратів і вирішив повторити це з книгами. Так виникла ідея буккросcингу (від англ. book – книга, crossing – рух) — вільного руху книг, організованого за спеціальними правилами.

У березні того ж року Рон залишив 20 книг зі своїми координатами та пояснювальними записками у холі готелю, в якому зупинився. За півроку на його сайті вже було зареєстровано біля 300 активних користувачів, які «відпускали» книги й приводили нових учасників. А невдовзі офіційний сайт буккросcерів у США (www.bookcrossing.com) щомісяця відвідувало майже 25 мільйонів користувачів.

Мету буккросcингу його учасники формулюють по-різному. Це і популяризація ідеї читання та перетворення світу на бібліотеку, й практика налагодження нових соціальних зв’язків, й створення нового інтелектуального прошарку суспільства і навіть подолання  принципу привласнення і накопичення. Отже йдеться не лише про обмін книгами, а й про спілкування та обмін ідеями. Це дозволяє розглядати буккросcинг як новий соціальний рух, який останні роки набув значного поширення у світі.

За даними сайту «Bookcrossing.сom», сьогодні існує понад 600 тисяч офіційно зареєстрованих буккросcерів та майже 4,5 мільйони «вільних» книжок. До кола учасників руху щоденно приєднується щонайменше 300 людей. Визначення поняття «букккросcинг» навіть з’явилося в останньому виданні «Оксфордського словника англійської мови»

Найбільше «вільних» книг — понад 13 тисяч примірників —«подорожує» Сполученими Штатами Америки . Втім, за кількістю активних учасників руху лідирує  Європа. Найбільше буккросcерів живе в Італії. За сприяння третього каналу Державного радіомовлення Італії ідея обміну книгами стала настільки популярною в цій країні, що міська влада Флоренції  подарувала їм 4 тисячі книг. З Італії у 2003 році ідея книгообніну потрапила до Франції, де сьогодні її підтримують навіть кількома видавництвами, які постійно «відпускають» частину накладу своїх видань у вільну подорож. Видавці стверджують, що це не шкодить книготоргівлі, а навпаки — стимулює читацький інтерес до нових книг.

До України цей рух дійшов у 2005 році. Книжки почали залишати у парках, кав’ярнях, інших громадських місцях, де вони чекали свого наступного читача. Та цей процес був досить хаотичним. До того ж залишати улюблену книгу, наприклад, на лавці у парку трішки необачно, адже її може намочити дощ чи скинути на землю вітром. Тому, щоб уникнути таких неприємностей, українські буккросcери почали створювати «безпечні полиці», тобто місця, на які завжди можна покласти «вільну» книгу та взяти, якщо трапиться, іншу. Такі полиці вже в існують у бібліотеках, книгарнях, молодіжних клубах більшості міст нашої країни.

Цікаво, що в дореволюційні часи аналог цього руху вже існував серед української інтелігенції. Тоді книги цінувалися високо і їх було прийнято читати, передаючи по колу. Після того, як із літературною новинкою знайомилися всі зацікавлені особи, вона поверталася власнику з підписами, відгукам та рекомендаціями.

Сучасний буккросcинг — це хобі та громадський рух, що діє за принципом соціальних мереж. Прочитавши книгу, людина, залишає («звільняє») її у громадському місці (бібліотеці, книгарні, кафе тощо), для того, щоб хтось інший міг цю книгу знайти, прочитати та у свою чергу повторити процес. Спостереження за «подорожжю» книги здійснюється через спеціальні сайти в мережі Інтернет.